Створення двокамерного гончарного горнила 2021

Горни для випалу керамічної продукції доби середньовіччя на теренах України добре відомі за матеріалами археологічних досліджень XX ст.

Конструкції горнів не були сталими та зазнавали змін відносно періоду функціонування та конкретних пам’яток. Однак,  накопичена на сьогодні критична маса розкопаних горнів XI-XIII ст.,  дозволяє говорити про їх конструкцію та матеріали з котрих вони були виконані.

Одним з найбільш ранніх виявлених осередків гончарного виробництва на території України був осередок на посаді давньоруського Білгорода. У 1911 році В. Хвойка розкопав тут перший давньоруський горн для випалу посуду. Пізніше у Білгороді було досліджено ще кілька подібних. Пізніше було відкрито окремі гончарні квартали в давньоруських містах Вишгороді, Василеві та Білій Церкві. Окрім цього, було досліджено і сільські спеціалізовані гончарні поселення: Автуничі, Малополовецьке, Кощіївка-8 та інші. Переважна більшість цих горнів – це двоярусні, округлі в плані споруди, з опорною перегородкою (козлом) та периферійною топкою.

У більшості випадків горни виконані у глинобитній техніці, сформовані із масиву глинистої породи. Він мав дві окремих камери. Верхня – відома як «клобук», в ньому розміщувався посуд який випалювався. Від нижньої топкової камери, де горів вогонь, «клобук» був відмежований спеціальною перегородкою («гратами»), сформованою з глиняного масиву в котрому робилися спеціальні жаропровідні канали («продухи»). Таким чином «сирий» посуд досягав температури потрібної для керамізації й не зазнавав прямого впливу вогню та термічних перепадів, що могли зруйнувати ще не випалену кераміку.

Даний горн за конструкцією і датуванням може бути найбільш типовим зразком горну ХІ ст.

Автор проєкту – Андрій Оленич (більш відомий як Мстиша).
Заходьте на YouTube канал Андрія (Мстиші) – https://www.youtube.com/channel/UCGKHiAh7GsDIvJxfvwc3wmg