Човни-довбанки

Човен-довбанка –  це примітивний човен, виготовлений з цільного стовбура дерева.

Човни-довбанки здавна відомі на всіх заселених людьми континентах. На території Східної Європи вони також виконували функції переважаючого, якщо не основного, засобу пересування водними системами річок та озер. Поширеність видовбаних човнів на території всієї Європи підтверджують археологічні знахідки суден, у тому числі часів неоліту.

Човен-довбанка як засіб пересування водою існує досі майже в усіх народів світу, і в Україні зокрема. За тисячоліття не змінилася його функціональність і корисність — змінилися лише технології та інструменти для обробки деревини. Тому не можна вважати човен-довбанку архаїчним засобом пересування.

Масове використання однодеревних конструкцій човнів пояснюється характером гідромережі Східноєвропейської рівнини — мілководністю приток, багатоводдям озер, порогів, частими волоками на порогах і вододілах. Пороги й волоки не дозволяли давнім корабелам відчутно збільшити розміри суден. Плавання за течією і принцип використання суден протягом однієї навігації, а деколи й на один рейс, також наклали відбиток на конструкцію корпусу. Човни, що будувалися біля верхів’я річок, після прибуття в пункт призначення часто продавалися на злам. (Андрій Петраускас, “Нарис 9. Реконструкція пересування середньовічними водними шляхами”). 

У Парку історичної реконструкції “Оствиця” є кілька довбанок. Найстаріший човен – це довбанка, яка була знайдена у р. Случ біля с. Березне, Рівненського р-ну, Рівненської обл. А також є нові човни, реконструйовані на основі збережених в музейних установах. Щороку “Оствиця” поповнюється новими цікавими човнами,  які можна не лише оглянути, але й помандрувати озером.